* * * (день другий)

Я б хотів жити у тобі, Львове,
коли ти ще був зовсім маленьким,
коли всі всіх знали, і, йдучи вулицею,
віталися та справлялися про здоров’я,
коли на концерт „Плачу Єремії”
сходилося все місто –
і там були всі наші друзі,
коли ти, Львове, був такий маленький,
що мав за неабияку розвагу
запускати паперові кораблики в потічку біля бровки,
а до будинку, де живе дівчинка,
без котрої я не можу жити ще більше,
ніж без тебе,
було всього кілька хвилин ходу – через усе місто,
коли ти, маленький Львове,
з радістю всаджувався мені на плечі
і пальчиком показував усі свої найвизначніші місця, –
незнаю, чи зміг би я тебе любити ще сильніше,
якби ти був таким, як я оце змагаюся уявити,
піддавшись хвилинній забаганці,
але знаю, що люблю такими як є – твої вулиці,
котрими так приємно блукати
і навіть поночі повертатися додому з концерту
пішки, незалежно чи маю гроші на таксі.

Арсен Ій

У неділю одружився мій друг.

І все-таки подорожі впливають дивно, виривають із звичайного плину буднів.
Оці яскраві рокодні (дні довжиною в рік) відкривають нові можливості використання часу.
Я сьогодні періодично звертаюсь до думки: а кому потрібно по-справжньому те, що я роблю?
Сиджу 6-8 годин, працюю-працюю, а де він? результат де?
Люди просто понавигадувати собі багато роботи, щоб не почуватись бездіяльними і почуваються дуже важливими.
А в мене щось не виходить почуватись дуже важливою. Сьогодні. І вчора також.

Отак-от. Така собі апатична і думаюча.

А добра б тобі не було...
А щоб в тебе пір’я в роті поросло...
Трясьця твоїй матері...(трясця – це лихоманка, хворобливий стан, коли людину періодично кидає то в жар, то в холод)
Ти нечиста сило...
А щоб швидкою Настею тут тебе зносило...
А щоби нижче пояса зціпило за пупа...
А щоби пуп той вилисів , як від маку ступа...
А щоб тобі чорне було...
А щоб тобі відмовили , як чогось попросиш...
А щоб твоєю мордою просо молотили ...
А щоб твоя дружинонька з кумом повелася...
А щоби твоя срака по шву розійшлася...
А щоб ти щастя не знав ...
А щоб ти лýснув...
А щоб тобі зацíпило ...
А щоб тобі повилазило... (вживається коли хтось чогось не бачить, або не побачив)
А щоб тобі заклáло...
А щоб ти не діждáв...
А щоб ти всрáвся, як маленький був...
А щоб вам пусто булó...
А щоб тебе підняло і гéпнуло (вертіло)...
А щоб тебе грім побив...
А щоб тебе злидні обсіли...
А щоб йому голова облізла...
А щоб тебе Морана побила...
А бодай тебе чорти вхопили...
А щоб тобі добре було...(вживається і як лайка)
А щоб ти здоровий був...(вживається і як лайка)
А щоб ти падло дристало та й дристало...
А шоб тобі булька з носа вискочила...
А щоб тебе муха вбрикнула...
А шоб тебе колька сколола...
А щоб тобі курка на ногу наступила ...
А щоб вас лиха біда стороною обходила...(вживається і як лайка)
А щоб тобі рачки лазити...
А щоб ви згинули...
А щоб ти скис!
А щоб ти сказився!...
Дурний як ціп...
Стара кляча...
Срав пес їхній матері...
Най ті качка копнé!...
Всрався тай криво!...
Кров би тебе нагла заллєла сучий ти сину!...
Дідька лисого тобі дам ...
Сто чортів в печінку...
Іди до бісової матері...
Бісовий син...
Вражий син...
Вражі діти...
Бісова ковінька...
Дурний тебе піп хрестив (Про “нерозумну людину”)...
Матері твоїй ковінька...
Матері твоїй хиря...
Дам по макітрі...
Відвідаєш макогона...
Бісова душа...
Арештанська душа...
Подла душа...
Подлої матері син...
Подлого стерва робота...
Подлого сина (дочки) робота...
Най би тебе пранці з’їли...
Хай вам грець...
Ти, гімно нероздушене!

КОРИСТУЙТЕСЬ НА ЗДОРОВ'Я (Ваше і їхнє) )))

Додавайте, якщо ще згадаєте :)))

З 5.00 ранку мені приснилось багато снів, і ні один з них не видався мені приємним...

1. На холодильнику перевернуте горнятко, розлита кава, розтеклась гуща і підмочила фотографію...Якось сумно...

2. Велика кімната. Усі кудись збираються, багато сумок і шуму. На дивані лежить мій друг. І відмовляється йти, каже, що заслужив на відпочинок. Усі йдуть, а він залишається...з неймовірно задоволеним виглядом...

3. Вантажівка з іграшками. М"які іграшки яскраво забарвлені, горою на вантажівці. Дуже кольоровий сон. Вантажівка проїхала повз і завернула в наступну вуличку. Знаю, що мала бігти за нею, але не побігла.

4. Неможливість побути удвох з коханим. Багато епізодів, коли раптом з"являється хтось третій...

І це за 2 години здорового сну!
Якийсь осад залишився.........

Пам"ятаєте дослідження, які показали, що жінки орієнтовані на процес, а чоловіки на результат.
Я дуже довго в це щиро вірила, окрім того відповідала результатам дослідження.
А тепер, як з цепу зірвалась, не розумію чому, але усюди шукаю результату: своєї роботи, чиєїсь і взагалі.
Мене не влаштовує просто процес. Мені потрібна точка відліку, часові рамки, очікування, і на виході результат.
Яким чином - це вже питання номер 2.

Що з цим робити - не знаю.
Результату хочу навіть від кави, яку випила три хвилини тому....

Усе почалось дивним сном.

Карпати. Ліс. Тепло так, мило, росяно...Напевно, весна...
Я абсолютно одна...Більше ні душі....Я і природа...

Починає вечоріти. З"являються зорі...Такі величезні і важкі, як ялинкові іграшки, масивні кулі. І місяць.
Нереальні.

Стає моторошно. У мене ні намету, ні спальника, ні дерева, на яке можна вилізти і поспати.
Ситуація видається безвихідною. Спиною мурашки...Бігла б, та не знаю куди...

І раптом за спиною - кроки. Повертаю голову: кремезний чоловік, до 2 метрів зросту, сиве довге волосся і вуса...
Говорить дивною мовою, мені не зрозумілою...Я розумію одне - він хоче допомогти...

Я кажу в розпачі: я не знаю цієї мови, а він українською - але у тебе є словник!
Я згадую, що словник лежить у мене вдома на тумбі. І він опиняється у мене в руках...

Я прокидаюсь від смс. Коханий пише: Прокидайся, мила. Голос серця в словнику з англійської...
Я лечу до словника, а там - Його розуміння Нашої любові знайомим почерком...

Я в ауті. Досі.

Як цікаво приростати не лише до людей, а й до предметів, до дій, до чисел...
Впізнавати здалеку маршрутки і розрізняти їх «моя – не моя»...
Бо у вечірньої 95ї сумні втомлені очі,
Бо 41 незграбна, смішна, з великою головою...
Бо 77 на вигляд звичайна, але їде впевнено і швидко...
46 – маленька і компактна ззовні, зовсім тісна і низька всередині, але я її люблю,
вона мене в неділю возить на танці в Лорту,
а ще з центру, коли я пізно повертаюсь з побачення....
14 – класна, навіть стояти зручно, але не на підборах...
Ще я користуюсь 25, часом 67, часом 10, 39....

І на цьому, схоже, все.....

Там зима справжня, а зорі дуже близько...
Там сніг рипить від задоволення,
І весело тріщать смерекові дрова.
Там кроки видаються вагомішими,
Погляди змістовнішими,
Слова живішими,
Люди ближчими,
Мороз яскравішим,
І навіть кава інша....

Там музика в усьому...


Гострий вітер неочікуваної зими торкнувся долонь ще на пероні. Перевалюючись з рельси на рельсу, тікав потяг, а за спиною відкривався краєвид краси зимової, недоторканої, свіжої... Сині ялини, обморожені одноногі ліхтарі, відчуття нового, незвіданого, незрозумілого. Вітер ховався у м’якій киці коміра, а мороз спокійно і впевнено шукав притулку в широких рукавах нового пальто. Як добре, що ти змусив мене купити шапку. Я абсолютно не сприймаю примусу, ні від кого, але чинити опір тобі…А у вуха тепло….
На зупинці ти пригорнув мене до себе так, ніби ми прощались навіки, а я намагалась жартувати, ховаючись за турботливі сильні плечі.
Під ногами рипів сніг, заливаючись власним сміхом; хрипуватим, ламаним голосом розказував про кожен крок. Сніг білий, аж синій... Не дарма досвідчені ткачині розрізняють 150 відтінків білого, художник Рєпін - понад 200, а у мові ескімосів існує 50 назв для різних відтінків білого, бо навколо сніг....
А зорі, великі, як яблука, падали мало не в руки, щоб ми загадували бажання. А бажань не було, лише відчуття, що все є, і нічого, зовсім нічого не треба. Усе в наших руках...Навіть зорі...
Мороз ночі новорічної особливо внутрішній. Якби роздягнутись і пірнути в сніг…На мить тривалістю у вічність…Натомість закуталась ще більше у чорний плетений светр по самі вуха і усміхалась серцем, бо не було місця суворому раціо, який зазвичай надиктовував сухі тексти і не пускав відчути сповна. Я відчувала радість інших, відчувала тепло твоєї руки і ніжність, твій поцілунок на плечі, твій погляд, наш танець…
Новорічний подарунок – тепло, любов, турбота, відчуття дому в яскравій обгортці із зимових Карпат, вкритих інеєм гілочок, натхненних ялин з важкими шишками, незнайомих рідних усмішок і твоїх поцілунків.
Відчути новорічного ранку, як провалюються ноги в сніг на стежині до туалету, привідкрити праве вухо на кілька секунд і відчути, як це по-справжньому холодно, влягтись на твоє плече і слухати ритм життя, огортати тебе поглядом і запам’ятовувати серцем, торкнутись рукою колючого інею, пити молоко, кілька горнят поспіль, танцювати в парі і просто любити…Тебе…і світ навколо…

Хтось відчайдушно відриває слова ніжності від свого лексикону,
Щоб викинути у спокійну яму небуття...
А інший із цього хламу робить аплікацію,
Барвисту, різнотекстурну, химерну...

Дай Боже йому здоров’я....

Я знаю, що час від часу ти заходиш сюди, щоб почитати щось новеньке, чимось надихнутись і просто взнати чим живе Світлячок.
Іванцю, прямо отут вибачаюсь за те, що не привітала вчора Тебе з Днем Ангела. Нехай Твій мужній янгол ніколи не покладає крил, підтримує в починаннях і веде до кінця... А я, яко представник Світляків, якщо щось...також чимось допоможу. Я в Тебе вірю!

...вже два дні поспіль ходжу до стоматолога...зовсім не в приватну клініку, де за великі бабки біля тебе бігають і цікавляться родичами до сьомого коліна...
...і саме там я зрозуміла, як це - любити свою роботу...я чекала хвилин 15 і слухала як лікарі розмовляють з пацієнтами...це казка..стільки турботи, розуміння і гумору...я, зізнатись чесно, навіть здивована, але приємно...

...і я так хочу любити свою роботу...

З Новим Рочком твого життя, друже. Сподіваюсь ти задоволений тим, що "накоїв" цього року, і ті щирі обійми і лагідні слова, які роздавав усім, кого любиш, неодмінно сягнули їх теплих сердець. Хай наступний рік принесе тобі щастя, можна навіть без святкової обгортки, аби справжнє. Кілька кілограмів любові, ніжності, тепла, здоровя, нових пригод і друзів, кілька омріяних подорожей і багацько свіжих ідей. Нехай вистачає слів, щоб висловлювати бажання. І вистачає людей, з якими можна спілкуватись без слів. Нехай вистачає чаю і кави, щоб споювати друзів, і позитиву, щоб вони просили ще. Нехай очі світяться, серце розкривається, а життя не заважає здіснювати задумане. Бо все в твоїх руках!

Дякуючи Вам, моя ялинка вже 22 м. (http://gelanie.com/index.php?id=846be6979e51c1b8e9570fa39d04a25a) ЯхУ!!!

http://gelanie.com/index.php?id=846be6979e51c1b8e9570fa39d04a25a повішай тістечко на ялиночку
поможи виростити її, а?

Цього року у мене замість ялинки – ананас. Так бракувало зелені в кімнаті, а його пишний чубчик – просто казка. І квітка різдвяника дуже пасує...

Коли віддаєш себе повністю, без решти - на тебе починають дивитись як на порожнє місце.

Снігу і джазу.

Танців.

Внутрішніх сил.

У мене ще такого ніколи не було.
Відчуваю, що живу днем сьогоднішнім, і кожного ранку починається нове життя, от тільки людей навколо я вже знаю (а дивно), і за ходом подій встигаю (навіть якщо вони тривалі, а не одноразові).
І ще .... я про роботу думаю тільки на роботі.
І таке враження, що не живу вдома (хоча я там щоночі сплю).
Учора купила кілька декорацій новорічних. Кажуть, скоро Він, новий, непередбачуваний, сутужний у плані фінансовому, але якщо щодня підліковуватись оптимізмом і вдячністю за ще один день, можна з глузду з’їхати від щастя.

Вчора після роботи потрапила в Його обійми.
І була п’яна без коньяку й шампана.....

Ще один день відбувся.

П.С. Можу дати поносити свою усмішку, якщо кому треба))))

- Мені дуже сподобалось, як ти рухаєшся. Не хочеш до нас в шоу-балет?
- Хочу!


....я навіть не спитала, який....
....а вона сказала, що задзвонить після Нового року....

Розумію, що для того, щоб йти далі мені елементарно бракує знань...